Фастів протягом усієї своєї історії був західним форпостом, містом-супутником Києва. Історичний шлях міста тісно пов'язаний з долею "матері" міст руських". У стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони Київської землі. А ще раніше - тут межували території двох великих східнослов'янських племен - князівств древлян і полян.

Разом з тим, Фастів має свою самобутню, неповторну історію. Вперше наше місто згадується в літописі під 1390 роком. Тоді в грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича стверджувалось право на володіння Фастовом роду князів Рожановських. Проте, є більш ранні літописні свідчення, за якими назва поселення могла виникнути за часів київських князів Олега та Ігоря, коли будувалась київська держава й Олег " почав города ставити"...

А знайдені на березі річки Унава кам'яні знаряддя праці із стоянок стародавнього камінного віку яскраво свідчать - ці землі заселялись ще стародавньою людиною 40-30 тис. років тому. Городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення - ці оригінальні матеріали археологічних розкопок стали наступними сторінками стародавньої історії краю.

Фастів завжди був перехрестям багатьох шляхів, на якому перепліталися інтереси, взаємодіяли культури сусідніх народів - українського, російського, польського, а також народів Криму.
Свідчення, які дійшли до нас крізь товщу століть, підтверджують - місто завжди було в центрі політичних баталій, важливих історичних подій. Найгучнішу славу нашому місту та відчутне піднесення його економічного й політичного життя на рубежі ХVІ та ХVII століть приніс йому фастівський полковник Семен Палій. Адже це йому вдалося добитися з кінця 80-х років цілком незалежного управління споконвічними козацькими землями від Дніпра до Случі. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченням істориків рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву " Палієва держава".

Сам Палій залишив на скрижалях історії щирі зізнання про Фастів: "Багато тут полягло моєї праці. Узяв я це місце, залюднив його, побудував церкви Божі та прикрасив їх".

Вогненні роки Коліївщини - то звитяжні й сумні рядки історії міста. Жителі Фастова активно підтримували народних ватажків - М.Швачку та А.Журбу, які на чолі великого гайдамацького загону в 1968 році захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.
Не лише ім'я Кобзаря вплелося в рядки історії краю. З Фастовом і Фастівщиною ХІХ - середини ХХ століття тісно пов'язані імена відомого українського композитора Кирила Стеценка, письменників Степана Васильченка, Семена Чередниченка, видатного вченого-винахідника Миколи Бенардоса, відомого скрипаля Павла Бондаренка та інших.

Спливали десятиліття ... Поступово місто перетворювалось в центр промислового та економічного розвитку. Через Фастів в 1870 р. пролягла залізниця Київ-Одеса. На базі котельно-механічного заводу утворюється Акціонерне товариство Брандта".

Перші десятиліття ХХ ст. також були сповнені цікавими, часто драматичними подіями. В роки громадянської війни Фастів переходив з рук в руки різних політичних влад: Центральної Ради. Директорії, гетьмана Скоропадського, більшовиків.

Гостре питання миру й об'єднання українських та західноукраїнських земель також судилося вирішувати в нашому місті. В грудні 1918 року в спеціальному ешелоні на коліях Фастівського вокзалу представниками Директорії Володимиром Винниченком. Симоном Петлюрою та іншими було підписано попередній текст Договору про злуку між Українською Народною Республікою та Західною Українською Народною Республікою в єдину державу. Це стало однією з найвизначніших дат в історії України.

Героїчні сторінки в літопис Фастова вписали наші земляки в роки найжорстокіших із воєн - Великої Вітчизняної. З її кривавих доріг не повернулося додому більше 5 тисяч фастівчан.

Важким було звільнення міста від німецько-фашистських окупантів. Це сталося 7 листопада 1943 року. За мужність і героїзм, проявлені в ході операції, понад 21 тисячу солдат і офіцерів радянської армії було нагороджено орденами та медалями.

Фастів вистояв, піднявся з руїн та згарищ, з роками набирався сили і трудової наснаги. Нині це місто залізничників, де функціонують, обслуговуючи залізничне сполучення 12 підприємств і організацій Південно-Західної залізниці. Це - помітний промисловий центр, де зосереджено десятки підприємств різних галузей.

Це - місто, де люди свято шанують свою історію й натхненною працею вписують в неї нові сторінки.


[версія для друку]